Тамара БілокіньОсь і настав той самий момент, який доставить всім нам незабутні емоції. Ми всі зібралися у великому залі для того, щоб разом з молодими відсвяткувати їхнє весілля. Зараз, дивлячись на них, я прекрасно розумію те, що вони молодці, що впоралися з усіма труднощами і проблемами. Тепер вони стоять один перед одним, і їх руки не роз’єднуються. І дивлячись на це, прекрасно розумієш те, що це все так і має бути. Мені також хочеться сказати вам кілька слів, які для вас в будь-якому випадку будуть неймовірно приємними. І для цього я постараюся зробити все можливе. Щоб не сталося, намагайтеся думати не тільки про себе, а й про людей, які вас оточують. І тільки в такому випадку ви зможете залишитися щасливою людиною. І нехай удача обов’язково буде знаходитися на вашому боці завжди.
Бажаю вам щастя – незвичайного, любові – до запаморочення, ніжності – захмарною, взаєморозуміння – цілковитого. Бажаю стати двома половинками одного цілого, розуміти один одного з півслова, і навіть з півпогляду, оточувати один одного турботою і ласкою. Нехай любов, яка поєднала вас, розгорається все яскравіше і яскравіше, нехай ваше життя буде щасливим, красивою і радісною!
Мої улюблені дружини! Мені ще не зустрічалася більше чуттєва і любляча пара, як ваша. У мене склалося таке відчуття, що ви були разом завжди. Таке відчуття, що все знали про те, що ваша історія призведе саме до весілля. Всі впевнені в тому, що далі буде довго і щасливо. Вам багато чого довелося пережити разом. Зате нагородою стала велика щира любов. Я дуже хочу побажати вам того, щоб через багато років, ви не втратили це почуття закоханості і щастя. Нехай не буде і дня, коли вам довелося б довгий час перебувати далеко один від одного. Нехай ваша любов міцнішає. Нехай вам завжди буде з ким розділити ваше щастя. Дуже хотілося б, щоб цей день не підходив до свого логічного завершення, як і ваше щастя. Будьте поруч зі совій половинкою, не дозволяйте один одному опускати руки – що б кожному з вас не приготувала доля-лиходійка.
Я не стану вас просити, як і не стану ридати перед вами. Я не втомлюся гасити, біль, яка мені радість дарує. Я бачу перед собою серця, що люблять і відкриті. Так нехай вони вважають століття, а не вазони, та горщики биті. Вірю в вас, сподіваюся і живу тією думкою, що всі ваші сімейні подвиги, будуть променисті, яскравіше сонця промені будуть радувати нас, дарує всім щастя навколо, я не забула сказати «екстаз»? Я не забуду і сотню раз повторитися, що не тільки ваші обличчя, але обличчя всіх гостей, всіх знайомих загальних, цвіли від розчулення, як бузок, як пролісок, як світ який живе процвітанням – вищою формою свідомого.
